Значення богословських чеснот (що це таке, поняття та визначення)

Що таке богословські чесноти:

У християнстві теологічними чеснотами називають сукупність цінностей і поглядів, які надають людині можливість наближатися до Бога і ставитися до нього. Дотримання богословських чеснот спонукає до здійснення кардинальних чеснот , за які вони доповнюють одна одну.

Це ґрунтується на другому листі апостола Петра: "З ними Він дав нам найбільші і найцінніші обіцянки, щоб через них вони могли брати участь у божественній природі" (2 Петра 1, 4).

З точки зору християнської теології, теологічні чесноти надихаються розумінням людського буття Святим Духом, що дозволяє людям діяти як "діти Божі".

Богословські чесноти у першому листі до Коринтян узагальнив святий Павло : «Словом, зараз є три речі: віра, надія та милосердя, але найбільша з усіх - це милосердя» (1 Кор. 13, 13).

Це були б одні з перших богословських формулювань основоположного та оживляючого характеру теологічних чеснот у християнському досвіді.

Віра

Віра вірить у Бога і довіряє його одкровення. Отже, це передбачає духовне відкриття, необхідне для того, щоб можна було визнати прояв Бога в повсякденному житті та в спільноті віруючих, тобто в Церкві.

Катехизм Католицької Церкви визначає віру як «Божою чеснотою, з допомогою якого ми віримо в Бога, і все, що Він сказав і показав» (стаття 1814).

Як акт довіри до відкритої істини, віра заохочує до конкретних дій відповідно до духовних принципів, натхнених Богом, і мотивує сповідувати її відкрито, тобто свідчити і поширювати її.

Надія

Віра вселяє надію. Надія - впевнене очікування у виконанні певного горизонту, який у випадку християнської теології стосується виконання обіцянок Ісуса: Царства Небесного та вічного життя, згідно з яким християнин веде себе духовно.

Катехизм Католицької Церкви говорить, що надія «відповідає прагненню до щастя Бога в серці кожної людини» (стаття 1818).

Надія, оживлена ​​вірою, дозволяє людині прихилитися до змін, необхідних для побудови Царства Божого, а також знайти сенс у роботі, сили, щоб зіткнутися з труднощами та терпіння чекати.

Благодійність

Милосердя (любов) - центр християнського серця. У ньому віра і надія повністю виражені, а значить, вона впорядковує і формулює всі чесноти.

Милосердя (любов) визначається як чеснота, яка дозволяє людям любити Бога понад усе і в ім'я цього зв’язку любити інших як самих себе. Його плоди - радість, мир і милосердя.

Це відповідає основній заповіді, яку Ісус передає своїм апостолам: «Я даю вам нову заповідь: любите один одного. Як я вас полюбив, так і полюбіть один одного »(Івана 13:34).

Для апостола святого Павла милосердя є найважливішою з богословських чеснот, як це можна побачити у наступному вірші: "Навіть якби я роздавав усі свої блага, щоб нагодувати бідних і віддав тіло полум'ям, якщо я не маю любові мені марно »(1 Кор. 13, 3).

Дивіться також:

• Милосердя, милосердя.