Цифрова конфіденційність: що це таке, особливості та приклади

Що таке цифрове конфіденційність:

Цифрова конфіденційність - це право, яким будь-який користувач Інтернету повинен вирішити, якими особистими даними вони хочуть поділитися та якими вони хочуть захищатись, щоб захистити свою конфіденційність.

Поняття цифрової конфіденційності виникло одночасно з Інтернетом та його здатністю збирати та обмінюватися даними.

У цьому сенсі захист особистої інформації в мережі став темою загального інтересу в міру збільшення можливостей спілкування. Так само кількість інформації та контенту, які можна надсилати, отримувати та поширювати, збільшує шанси на те, що такі дані будуть перехоплені третіми сторонами.

Особливості конфіденційності в Інтернеті

Коли користувач відвідує мережу, вони залишають «відбиток пальця» або слід від дій, які вони вживають. У цьому сенсі цифровий конфіденційність передбачає певні характеристики, такі як виконання певних завдань або обмін деякими з цих даних:

• Повна назва, домашня адреса, особистий ідентифікаційний номер, банківські реквізити, адреси електронної пошти, особисті фотографії, відео чи аудіозаписи, відповідайте на цифрові опитування, які запитують особисті дані, здійснюють покупки в Інтернеті, користуються послугами клієнтів у цифровому форматі (електронні листи, чати, приватні повідомлення) Поділіться геолокацією.

Компанії, які запитують цей тип даних або завдань, можуть архівувати цю інформацію та використовувати її з комерційною метою (створювати профілі користувачів, розуміти рішення щодо придбання, вдосконалювати користувальницький досвід тощо).

Однак, хоча багато хто з цих компаній або Інтернет-провайдерів стверджують, що обробка персональних даних є конфіденційною, про це не можна знати. Насправді, є випадки, коли компанії, які продають інформацію своїх користувачів третім особам, були виявлені або ситуації, в яких відбулася витік даних, що дозволяє вільно розповсюджувати інформацію, яка повинна бути приватною.

З іншого боку, не лише компанії можуть використовувати особисті дані без дозволу користувачів. У хакери можуть знайти інформацію про в Інтернеті і використовувати його в злочинних цілях, таких як крадіжки банківських паролів або узурпації особистості для здійснення шахрайства.

Приклади цифрової конфіденційності

Існує кілька альтернатив, які дозволяють користувачам захищати свої особисті дані, коли вони переглядають мережу. Ось деякі з них:

Дозволи на використання файлів cookie

Ці кукі є файли, веб - сторінки, збережені на пристрої та дозволяють користувачеві, щоб зробити відстеження вашої діяльності в Інтернеті. З цієї причини різні закони передбачають, що компанії інформують користувачів про те, що вони використовують файли cookie, і просять у них дозволу на доступ до їх персональних даних.

Політика конфіденційності

Це юридичні документи, в яких цифрові компанії чи Інтернет-провайдери інформують користувачів про свою внутрішню політику щодо використання ними персональних даних.

Політика конфіденційності завжди містить поле або опцію, щоб користувач підтвердив, що прочитав та прийняв умови цих політик.

Відмова від відповідальності

Юридичне повідомлення - це документ, в якому користувачі інформуються про умови та умови, за яких вони можуть користуватися веб-сторінкою, на якій вони консультуються. Можуть з’явитися деякі вказівки, пов’язані з політикою конфіденційності.

Право бути забутим

Право бути забутим - одна з найважливіших ініціатив, створених для захисту конфіденційності персональних даних в Інтернеті. По суті, це право кожного користувача просити постачальників послуг Інтернету (веб-сторінок, провайдерів, пошукових систем) видалити їх особисті дані з Інтернету.

Це право застосовується лише тоді, коли дані користувача були використані неналежним чином або коли викрита інформація застаріла.