Значення язичництва (що це таке, поняття та визначення)

Що таке язичництво:

Язичництво означає практику політеїстичних релігій, які не приймаються християнством, іудаїзмом та ісламом. Спочатку термін язичницький походить від латинського "paganus", що означає "мешканець поля чи села".

Застосування терміна «язичництво» до політеїстичних релігійних практик пов’язане з офіціалізацією християнства, релігії, яка була офіційно встановлена ​​в 4 столітті з проголошенням Салонічного едикту імператором Феодосієм.

Коли християнство стало офіційним, воно було швидко включене в міські центри імперії. Однак їхнє розширення на найбільш віддалені райони поля зайняло більше часу, тому вони практикували політеїзм паралельно з тим, що відбувалося в політичних центрах.

Таким чином, потроху термін «язичницький» (селянський) ототожнювався з релігійним варіантом, поки, нарешті, «язичництво» не означало практику майже завжди політеїстичних релігій, що вважалися помилковими. У випадку, якщо монотеїстична релігія вважалася язичницькою, це було пов’язано з тим, що вона не відповідала жодній із книг Авраамічних релігій.

В контексті історії та розвитку християнства термін язичництво також слугував для виявлення тих тенденцій у межах тієї ж релігії, які включають синкретичні елементи з інших релігій або лише нагадують їх.

Ці типи посилань породжували не декілька конфліктів всередині Церкви. Наприклад, найбільш консервативні сектори християнства у Візантії вважали культ образів належним язичникам, що буквально сталося в іконоборчій війні.

Неопаганство

Починаючи з 19 століття, пробуджувалися різні духовності, які намагалися повернутися до деяких вірувань і практик античного язичництва. Ці тенденції походять від освіченого окультизму і розглядаються як неопаганство.

Дивіться також:

• Політеїзм, монотеїзм, християнство.