Значення середньовічної філософії (що це, поняття та визначення)

Що таке середньовічна філософія:

Середньовічна філософія - це вся сукупність течій думки та філософських трактатів, що розвинулися від падіння Римської імперії (530 р. Н. Е.) До епохи Відродження (XV та XVI століття).

Основним пошуком середньовічної філософії було згуртованість вірувань, успадкованих від класичної філософії, з догматами християнства, хоча також були дуже важливі внески з єврейських та ісламських вірувань.

Предмети середньовічної філософії

Намагаючись узгодити різні релігійні вірування з філософією, було природно спробувати знайти відповіді на такі питання, як природа Бога, взаємозв'язок між вірою і розумом, а також сумісність між вільною волею і всезнанням божественності між інші теми, такі як причинність та межі знань.

Однак для середньовічної філософії було важко узгодити такі питання, як втілення чи характер трійці, які є основою християнської теології.

Проблема універсалів

У середньовічній філософії було успадковано арістотелівське бачення проблеми універсалій, запропонувавши, що універсалії (абстрактний, світ ідей) існують, але не відокремлюються від конкретного (конкретного, речей, індивідів), що також було відоме як "помірний реалізм".

Однак у період схоластики вирішення цієї проблеми вийшло на перший план із номіналізмом, який заявив, що універсалів просто не існує.

Існування Бога

Більша частина середньовічної філософії була присвячена демонстрації існування Бога як вищої істоти, сутності чи істини. Для цього були використані священні тексти, арістотелівська логіка та онтологічний аргумент як основні методи пошуку відповідей.

Арістотелівська логіка

Будучи Арістотелем захисником логіки як методу підходу до наук та філософії, середньовічним філософам було дуже природно поставити класичну арістотелівську логіку як законний спосіб відповісти на занепокоєння, що виникали в епоху.

Відповідно до цього методу, вивчення певних наборів силогізмів дозволило правильно з'єднати предмет і об'єкт, тому було б корисним інструментом для отримання знань.

Характеристика середньовічної філософії

Середньовічна філософія була сильно відзначена підходами божественного порядку. Тоді Біблія стала основним джерелом відповідей на ці проблеми. Однак священні книги ісламу та іудаїзму також відігравали істотну роль у тлумаченні релігійних питань.

Середньовічна філософія більше, ніж покоління нових знань, відповідала за врятування, переосмислення та застосування класичних філософських підходів. На це пояснюється поява неоплатонізму, який обумовлює існування Єдиного чи Бога над усім, і впровадження аристотелівської логіки в тодішніх зароджуваних університетах.

Етапи середньовічної філософії

Існує два великих періоди середньовічної філософії: патристична та схоластична.

Патристичний

Це відповідає первинному етапу, на якому філософія артикулювалася з релігійною догмою, переважно християнською. Одним з найвидатніших представників цього періоду був святий Августин, який розробив течію, яка сьогодні відома як неоплатонізм, і яку можна переосмислити як переосмислення твору Платона з християнської точки зору.

Схоластичний

На цьому етапі, що охоплює одинадцяте до шістнадцятого століття, намагаються пояснити християнське одкровення через розум. Вона виникає як наслідок створення перших університетів та необхідності застосування арістотелівського наукового методу для реагування на релігійні чи надприродні підходи.

Святий Тома Аквінський був одним з основних прихильників схоластичного етапу при впровадженні аристотелівської логіки в християнську думку.

Середньовічна філософія та іудаїзм

Іудаїзм також займався відповіддю на фундаментальні питання у світлі філософії.

У цьому сенсі Маймонід подбав про те, щоб інтегрувати логіку Арістотеля, щоб продемонструвати, що між вірою та розумом не існує поділу, оскільки віра має божественне походження, а розум ґрунтується на людських знаннях, які черга походить від Бога.

Середньовічна філософія та іслам

В ісламі як неоплатонізм, так і думка Арістотеля використовувались для відповіді на проблеми релігії. Прибуття арабського та берберського народу на Піренейський півострів сприяло збагаченню середньовічної філософії завдяки перекладам їхніх творів на латинську та іврит. Аль-Кінді та Аверроес були одними з найважливіших мислителів середньовічної ісламської філософії.

Основні автори середньовічної філософії

Це деякі філософи, внесок яких сприяв збагаченню середньовічної спадщини.

Ансельм Кентерберійський (1033-1109)

Він був одним із найближчих до неоплатонізму філософів. Він розглядав філософію як допоміжну галузь для розуміння віри, а не галузі знання в собі. І тому віра була єдиною можливою істиною, і причина була йому підпорядкована.

Крім того, Ансельму з Кентербері приписують створення "онтологічного аргументу", який вважає існування Бога "тим, про кого не можна думати нічого більшого". Якщо Бог існує на ментальному плані, Він також існує в реальності.

Фома Аквінський (1225-1274)

Порушуючи августинську традицію (і дуже характерну для середньовічної філософії взагалі) нав'язувати віру розумом, Фома Аквінський вважав, що віра і розум складають дві різні галузі знання. Однак це залишає місце для спільного простору, в якому віра і розум взаємопов’язані.

Вільям Окхемський (1285-1349)

Він пішов на крок далі від своїх попередників, відстоюючи не лише існування філософії та теології як двох незалежних областей, а й розв'язуючи їх. Для Вільяма Окхемського розум - це здатність людини, тоді як віра належить до сфери божественних об’явлень, тому вони є не лише окремими, а й протилежними.

Праці середньовічної філософії

Це декілька найвидатніших текстів середньовічної філософії, оскільки вони намагалися відповісти на найбільші питання цього періоду, особливо релігійного характеру:

Proslogion (1078)

Написаний Ансельмо де Кентербері, він піднімає існування Бога через онтологічний аргумент. Це підсумок Моноліона , його попереднього твору, в якому він намагався продемонструвати існування Бога через розум.

Посібник здивованого (1190)

Це написав Маймонід, який стверджує, що немає поділу між вірою і розумом, оскільки вони обидва походять з одного джерела: Бог. Хоча він був написаний арабською мовою, його переклади зробили твір швидко відомим у Європі, ставши впливом для таких філософів, як Тома Аквінський.

Богословська сума (1274)

Це одна з найважливіших праць теології та мала вплив на розвиток середньовічної філософії. Там Фома Аквінський відповідає на різні запитання, згруповані в категорії: Бог, людський вчинок, теологічні чесноти, втілення Христа, таїнства. Твір містить інші запитання, на які відповідають його учні, оскільки автор помер, перш ніж закінчити свій твір.